Підсумки візиту Зеленського до США

Весь останній тиждень Президент України Володимир Зеленський перебував із візитом у США. Основна мета поїздки - презентувати демократам і республіканцям план перемоги України та переконати їх його підтримати. 

Візит вийшов гучним, обернувся виборчим скандалом і новою кризою у відносинах із Республіканською партією, але зрештою вдалось провести зустрічі і з чинним Президентом США Джо Байденом, і з обома кандидатами на посаду Камалою Гарріс, і з Дональдом Трампом. 

Як пройшла поїздка Зеленського до США, яких результатів вдалось досягти і до яких наслідків вона може призвести - читайте в аналітичному матеріалі Центру формування політики. 

Заходи ООН і міжнародні зустрічі

Недостатньо висвітлена, але теж важлива частина поїздки - участь Володимира Зеленського у заходах 79-ї сесії Генеральної асамблеї ООН. Зокрема, президент виступав на Генеральній асамблеї ООН, на засіданні Ради Безпеки ООН і на Саміті майбутнього - зустрічі світових лідерів щодо реформування ООН та напрацювання спільних політик щодо проблем майбутнього. До речі, дуже показовий список країн, що проголосували проти фінальної резолюції саміту - Пакту майбутнього: Росія, Білорусь, КНДР, Іран, Сирія, Нікарагуа, Судан. 

Виступи Зеленського стосувались російської агресії та просуванні Української формули миру, підкресленні, що вона має бути єдиним і безальтернативним планом завершення війни. Всі інші ініціативи, зокрема китайсько-бразильський мирний план, спрямовані на задоволення інтересів Росії. 

Окрему увагу президент приділив ядерній безпеці і повідомив, що Росія планує атаки на українські АЕС - такі докази є в української розвідки. 

Ті самі меседжі на інших майданчиках, не повʼязаних безпосередньо з ООН, Зеленський озвучив на виступі в Американській академії досягнень, зустрічі з двопартійною делегацією Конгресу США, зустрічі з керівниками енергетичних, фінансових і страхових компаній щодо ситуації в енергетиці та підготовки до зими та зустрічі щодо відбудови України, організованій премʼєр-міністеркою Італії Джорджою Мелоні. 

Окрім того, було проведено багато зустрічей з лідерами держав, урядів і міжнародних організацій, зокрема: 

• Олаф Шольц, канцлер Німеччини. Тема: Українська формула миру. 

• Луїс Альмагро, Організація американських держав.Тема: Українська формула миру, підтримка України Латинською Америкою. 

• Фуміо Кішіда, премʼєр-міністр Японії. Тема: енергетика. 

• Нарендра Моді, премʼєр-міністр Індії. Тема: Українська формула миру. 

• Сантьяго Пенья, президент Парагваю.Тема: безпекові виклики та саміт миру. 

• Бернардо Аревало, президент Гватемали. Тема: Формула миру, долучення до робочої групи щодо депортованих дітей. 

• Александр Стубб, президент Фінляндії. Тема: поле бою, оборонна співпраця, співвиробництво дронів. 

• Роберт Голоб, премʼєр-міністр Словенії. Тема: Формула миру та євроінтеграція. 

• Реджеп Ердоган, президент Туреччини. Тема: торгівля, інвестиції, Формула миру. 

• Джастін Трюдо, премʼєр-міністр Канади. Тема: поле бою і підтримка ЗСУ. 

• То Лам, президент Вʼєтнаму. Тема: торгівля і товарообіг. 

• Єнс Столтенберг, генсек НАТО. Тема: посилення ППО. 

• Хосе Муліно, президент Панами. Тема: Формула миру, економічна співпраця. 

• Сиріл Рамафоза, президент ПАР. Тема: Формула миру. 

• Еммануель Макрон, президент Франції. Тема: підготовка і оснащення української бригади.

• Шарль Мішель, президент Євроради. Тема: російські активи. 

• Антоніу Гутерріш, генсек ООН. Тема: Формула миру. 

• Кір Стармер, премʼєр-міністр Британії. Тема: реалізація безпекової угоди, саміт миру. 

Очевидно, ці події є радше протокольними, на них не ухвалювались доленосні рішення для України, і ми не можемо переоцінювати вплив такої платформи як ООН на перебіг російсько-української війни. Формат і тривалість зустрічей також не сприяли виробленню принципових рішень. Однак важливо, що зібрання світових лідерів у Нью-Йорку було використано для просування українських інтересів. 

Окремо кидається в очі перелік лідерів, із якими проводились двосторонні зустрічі, де крім “традиційних” європейських союзників України були зустрічі з лідерами Глобального Півдня - латиноамериканських, азійських і африканських держав. Це продовження треку на розвиток відносин із регіоном, що є стратегічно важливим для України. 

Україна втручається в вибори?

Перша подія, безпосередньо повʼязана з американською місією Зеленського, був візит до Скрентонського армійського заводу боєприпасів. 

Це одне з ключових оборонних підприємств США для забезпечення потреб Сил Оборони України, що спеціалізується на виробництві 155 мм артилерійських снарядів. До повномасштабного вторгнення завод виробляв 14 000 снарядів на місяць, після - 24 000, а за останні 6 місяців збільшив виробництво до 36 000 снарядів на місяць. За рахунок його модернізації була збільшена кількість робочих місць, оплата праці, виробнича інфраструктура тощо - це зразковий приклад того, як підтримка України відповідає економічним інтересам США і повертається в американську економіку, попри необґрунтовані закиди противників допомоги. 

Ймовірно, саме такий меседж і закладався в зустріч президента з працівниками і менеджментом заводу: подякувати за внесок в українську оборону і продемонструвати, що це не лише благодійність. Однак публічний ефекти вийшов неоднозначним. 

Скрентонський завод знаходиться у Пенсильванії, до того ж це рідне місто чинного президента Джо Байдена. Пенсильванія - так званий “swing state”, що делегує 20 виборників до електорального коледжу. Цей штат голосує і за республіканців, і за демократів, до того ж завжди з мінімальним розривом: у 2016 р. Дональд Трамп переміг із відривом у 50 тис. голосів, а в 2020 р. - програв із відривом у 70 тис. Зараз, за останньою соціологією, Камала Гарріс лідирує на 2,5%, однак ситуація динамічна і обидві сторони прагнуть перемогти. 

У Пенсильванії проживає друга за чисельністю в США українська діаспора  (понад 100 тис. українців), але ще впливовішою є польська діаспора, що складає майже 800 тис. поляків. Це консолідований і важливий виборець, який за останні 100 років майже завжди голосував за переможця виборів (крім трьох випадків). Гарріс, у рамках боротьби за цей електорат, запустила рекламу про російсько-українську війну і просуває свій імідж захисниці України.

Делегація, з якою Зеленський відвідав Скрентон, повністю складалась із демократів, зокрема були присутні сенатор від Пенсильванії Боб Кейсі та член Палати представників Метт Кортрайт. Очолював делегацію губернатор Пенсильванії - Джош Шапіро, що розглядався кандидатом у віце-президенти Гарріс, зараз є одним із головних облич кампанії, ймовірно, претендує на посаду в адміністрації та вважається майбутнім кандидатом у президенти. Республіканців на цьому заході не було. 

Все це в сумі - візит Президента України до ключового штату, де демократи роблять ставку на “українську карту” без участі жодного республіканця - дало опонентам Гарріс підстави говорити про “втручання України в американські вибори”. Мовляв, Володимир Зеленський приїхав до США агітувати за Камалу Гарріс. 

Республіканці-конгресмени хочуть ініціювати розслідування обставин візиту, а спікер Палати представників Майк Джонсон надіслав листа до Володимира Зеленського з вимогою звільнити посла України в США Оксану Маркарову за її політичну упередженість. 

Ця позиція вкрай суперечлива з багатьох причин: 

1. Такі іноземні лідери, як Беньямін Нетаньягу та Віктор Орбан приїжджали на зустріч із Трампом просто до його резиденції в Мар-а-Лаго, робили відкриті політичні заяви з підтримкою Трампа і позитивно висловлювались щодо його можливої перемоги. Це не вважалось втручанням у вибори. 

2. В липні цього року Зеленський відвідав штат Юта, де зустрівся з губернатором, сенаторами і конгресменами від Республіканської партії. Демократів у делегації так само не було. Жодних претензій не виникло. 

3. Оксана Маркарова всю свою каденцію працює над розбудовою контактів і з демократами, і з республіканцями, про що свідчать постійні двопартійні візити американських посадовців, візити українських посадовців і до республіканських, і до демократичних штатів тощо. 

4. Публічні закиди від Дональда Трампа на адресу українського керівництва почались ще до візиту до Скрентона, після інтервʼю виданню New Yorker, де президент розкритикував “мирний план” Джей Ді Венса. 

Дональд Трамп після скандалу вийшов із найбільш антиукраїнським спічем за всю свою політичну карʼєру, де заявив, що “України більше нема - її не існує”, звинуватив Білий дім у розпалюванні війни, а Зеленського - у відмові від мирної угоди. За словами Трампа, кожен раз, як Зеленський приїжджає до США, він забирає з собою 60 млрд дол (пізніше - 100 млрд), а мета адміністрації демократів - відправити “американських дітей помирати в Україну”. 

Критика України стала лейтмотивом Республіканської партії - і від штабу Трампа, і від інших політиків-республіканців, і від республіканських політичних коментаторів, включно з тими, що традиційно прихильні до України. 

Навряд існував формат комунікації, що дозволив би вирівняти відносини з трампівським крилом Республіканської партії, враховуючи їхню чітку неспровоковану антиукраїнську позицію з самого початку вторгнення. Україна опинилась у центрі передвиборчих баталій і, на жаль, була використана обома сторонами для посилення своїх позицій чи дискредитації опонентів на виборах. 

Водночас, двопартійна підтримка залишається стратегічним і безпековим інтересом України. Паралельно з президентськими виборами в США проходять вибори до Сенату та Палати представників - є ймовірність, що республіканці матимуть більшість в обох палатах. За відсутності їхньої підтримки України будь-яка ініціатива Президента США буде приречена. 

Тож незважаючи на причини кризи, стосунки з республіканцями доведеться налагоджувати, і адекватний діалог із запевненнями про політичну нейтральність України - це наша безпекова потреба. Українській дипломатії доведеться сконцентруватись на цьому вже в короткостроковій перспективі, враховуючи що до виборів усіх рівнів лишається трохи більше місяця. 

Попри це, зустріч Зеленського з Дональдом Трампом відбулась, про що йтиметься нижче. 

Зустрічі перемоги

У рамках презентації плану перемоги Володимир Зеленський провів 4 раунди зустрічей: з двопартійною делегацією Сенату США, Президентом США Джо Байденом, Віце-президенткою США і кандидаткою від Демократичної партії Камалою Гарріс та кандидатом від Республіканської партії Дональдом Трампом. 

Найпродуктивнішою за конкретними заявами була зустріч із сенаторами. Важливо, що на ній було саме двопартійне представництво, і демократи з республіканцями вийшли з однаковими заявами: Білий дім має дозволити Україні бити далекобійною зброєю вглиб території. 

Сенатор від Республіканської партії Ліндсі Грем розкритикував політику Джо Байдена щодо “менеджменту ескалації” і закликав негайно зняти всі обмеження з України. Сенатор від Демократичної партії Стені Гоєр відповів “Так” на пряме запитання “Чи підтримуєте ви дозвіл?”. Сенатори звернулись до чинної адміністрації з відповідним закликом, посилюючи вже внутрішньополітичний тиск на Джо Байдена. 

Одразу після сенаторів Зеленський провів дві окремі зустрічі: з президентом Джо Байденом і віце-президенткою Камалою Гарріс. Обидва висловились у підтримку перемоги України та членство в НАТО, Гарріс відмежувалась від ізоляціонізму республіканців і розкритикувала зовнішньополітичну концепцію Трампа. Її риторика загалом вписується в нинішню лінію демократичної адміністрації, з чого можна з високою ймовірністю прогнозувати продовження відповідної політики. 

При цьому у промовах Байдена і Камали є два важливі нюанси, на які варто звернути увагу: (1) вони чітко вживають слова “перемога України”, (2) вони підтримують майбутнє України в НАТО. 

Раніше обох формулювань уникали і використовували більш обтічні фрази. Така чіткість - це вже крок вперед, що свідчить про зміну меж допустимого принаймні в публічній комунікації. Водночас, поки що невідомо про повну підтримку плану перемоги чи дозволу на удари далекобійною зброєю, хоча навряд варто було очікувати прямих заяв. 

Відомо, що далі запланована зустріч Байдена з Олафом Шольцем, Еммануелем Макроном і Кіром Стармером щодо узгодження західної стратегії в російсько-українській війні на найближчі місяці, а далі - нове засідання групи “Раммштайн”. Ймовірно, консультації з американською стороною щодо реалізації українського плану триватимуть далі і набудуть узгоджених рис протягом жовтня, до проведення зазначених заходів. 

Байден заявляв, що хоче використати останні 4 місяці свого президентства для максимального посилення України. Для цього Пентагону було дано доручення зробити поставки за PDA (постачання списаної американської техніки) до кінця січня 2025 року, тобто інавгурації нового президента. Йдеться про 5,5 млрд. дол. за повноваженнями PDA та 2,4 млрд. дол. на замовлення нової зброї в американських виробників. 

Цікаво, що попри політичний скандал і різкі висловлювання, зустріч Зеленського з Трампом усе одно відбулось. Щоправда, вона не відзначилась жодними проривними заявами і навряд матиме будь-який вплив на подальший перебіг кампанії чи відносин України з потенційною адміністрацією Трампа. 

Експрезидент у традиційному стилі заявив, що війна має завершитись якнайшвидше, Трамп зможе забезпечити її кінець, оскільки має “хороші стосунки і з Зеленським, і з Путіним”, а свій план (який він опосередковано визнав своїм) відмовився визнати капітуляції. Єдиний ефект, який могла дати ця зустріч - зниження градусу в риториці Трампа щодо України та уникнення гострих провокативних формулювань. Чи вдалось його досягти - побачимо протягом наступного місяця. 

Висновки

Отже, попри труднощі та неочікувану політичну кризу, Президент України реалізував усю заплановану програму візиту: зустрівся з двопартійною делегацією законодавців, із президентом Байденом, Камалою Гарріс та Дональдом Трампом. Він презентував усім сторонам план перемоги та посилив тиск щодо дозволів на удари далекобійною зброєю. 

Утім, не було жодних ознак того, чи був план перемоги України погоджений чи відхилений, а також чи звучали достовірні сигнали про надання дозволу на далекобійні удари. Відповідь на обидва питання може бути і позитивною, і негативною. Повідомлення західних ЗМІ про скептичне ставлення американської сторони до плану Зеленського варто брати до уваги обережно: по-перше, ми не можемо покластися на думку анонімних джерел у таких питаннях; по-друге, вони цілком можуть бути контрольованою дезінформацією. 

Продовження роботи в подальшому форматі, зокрема, чотиристороння зустріч лідерів США, Великої Британії, Франції та Німеччини та проведення нового засідання групи “Раммштайн” може свідчити, що план взято в роботу і він буде узгоджуватись із ширшим колом союзників. 

Якщо просування Української формули миру та узгодженого плану перемоги - завдання вищого військово-політичного керівництва України, то друга цілком конкретна задача має реалізовуватись і офіційною дипломатією, і громадянським суспільством. Це поглиблення двопартійної підтримки України, вихід із кризи з Республіканською партією та розбудова довірливих стосунків з тими її представниками, що не налаштовані вороже до України. І робити це треба вже в найближчій перспективі, щоб уже за місяць не отримати вороже налаштовані Сенат і Палату представників, які унеможливлять будь-яку підтримку України навіть за наявності найбільш проукраїнського президента.